Пью одиночества полынь... - из М. Метелецкой

             Поэтический  перевод  с  украинского:http://stihi.ru/2010/08/26/2555


Пью  одиночества  полынь,
грустят  соплодья  бересклета,
над  бузиною  ветра  стынь,
чернеют  ягоды  -  нет  цвета.

В  багровых  гроздьях  виноград
звенит  напевом  баркаролы,
в  них  откровений  горьких  яд  -
кому  друзей  достались  роли?

И  почему  на  склоне  лет
так  одиночество  терзает?
Не  долетает  ваш  привет 
до  моего  родного  края.

Грехи  какие  и  вину,
мой  Бог,  ещё  не  искупила?
Меня  оставили  одну...
Шуршит  листва  в  душе  застылой...

Была  ль  с  друзьями  я  щедра,
неужто  чем  их  прогневила?  -
А  осень  льёт  как  из  ведра, 
клин  провожая  журавлиный...


         Оригинал:
      ПОЛИН  САМОТИНИ.
     Маргарита  Метелецкая.


Я п'ю полин самотини...
Вже бачу у плодах бруслину...
І чорний кетяг бузини
Гойдає вітер біля тину...

В брунатних бростях виноград
Бринить у дивній баркаролі...
І дослухаюсь я порад -
Кому зайняти друзів ролі?...

Чому тепер, на схилі літ,
Коли самотність серце крає,
Не долітає ваш привіт
У стольний град - до мого краю?

Які провини і гріхи,   
Мій Боже, не спокутувала ,
Що у обійсті дні лихі,
Шурчить лиш журно лист опалий ?

І не жаліла вам книша -
Нічим же не гнівила, друзі? -
Лиш крик журавки полиша
Ця осінь на вечірнім прузі...