Не дивися на мене з прокляттям...

Вільний переклад « Не гляди на меня с укором»  С.Есенин

Не дивися на мене з прокляттям,
 Я зневагу свою не таю,
 Не втішаюсь очей я багаттям ,
  Не сподобав я ласку твою.

  Маниш ти мене щастям синиці,
  Вигляд твій, погляд мій веселить,
  Ти так схожа на мертву лисицю,
  Чорний крук вже до тебе летить.

 Ну,лови, я тебе не злякаюсь,
  Лиш би жар твій ,так швидко не згас,
  В лід моєї душі спотикались,
  Твої сестри по духу,  не раз.

  Не тебе я кохаю,чарівна,
  Ти лиш тінь, лиш примара її,
  У душі моїй править, царівна,
  Я згорів, в її серця вогні.

  Серед інших вона не примітна,
  І на вигляд, холодна як лід,
 Чарівниця,легка та тендітна,
  Збаламутила душу як слід.

 Ось  таку, вже  навряд одурманиш,
 Не захочеш іти, полетиш,
  Ну а ти,  навіть серце не раниш,
 Бо душею своєю мовчиш.

 Тільки знай ,хоч  тебе зневажаю,
 Все ж відкриюсь тобі на віки,
 Якби  пекла не було та  раю,
 Ми б придумали їх, від журби..

Перший варіант





Не дивись на мене з прокляттям,
Я зневагу свою не таю,
Не втішаюсь очей я багаттям ,
 Не сподобав я ласку твою.

 Маниш ти мене щастям синиці,
 Вигляд твій, погляд мій веселить,
 Ти прикинулась мертвою лисицею,
 Чорний крук вже до тебе летить.

Ну,лови, я тебе не злякаюсь,
 Лиш би жар твій, швидко не згас,
 В лід моєї душі спотикались,
 Твої сестри по духу,  не раз.

 Не тебе я кохаю,чарівна,
 Ти лиш тінь, лиш примара її,
 У душі моїй править, царівна,
 Я згорів, в її серця вогні.

 Серед інших вона не примітна,
 І на вигляд, холодна як лід,
Чарівниця,легка та тендітна,
 Збаламутила душу як слід.

Ось  таку навряд одурманиш,
Не захочеш іти, полетиш,
 Ну а ти,  навіть серце не раниш,
Бо душею своєю мовчиш.

Тільки знай ,хоч  тебе зневажаю,
Все ж відкриюсь тобі на віки,
Що якби не було ні пекла, ні раю,
Ми б придумали їх, від журби..

Текст оригіналу
Не гляди на меня с упреком,
Я презренья к тебе не таю.
Не люблю я твой взор с поволокой
И лукавую кротость твою.

Да, ты кажешься мне распростертой,
И, пожалуй, увидеть я рад,
Как лиса, притворившись мертвой,
Ловит воронов и воронят.

Ну и что же - лови, я не струшу,
Только как бы твой пыл не погас?
На мою охладевшую душу
Натыкались такие не раз.

Не тебя я люблю, дорогая,
Ты лишь отзвук, лишь только тень, -
Мне в лице твоем снится другая,
У которой глаза - голубень.

Пусть она и не выглядит кроткой
И, пожалуй, на вид холодна,
Но она величавой походкой
Всколыхнула мне душу до дна.

Вот такую едва ль отуманишь,
И не хочешь пойти, да пойдешь,
Ну, а ты даже в сердце не вранишь
Напоенную ласкою ложь.

Но и все же, тебя презирая,
Я смущенно откроюсь навек:
Если б не было ада и рая,
Их бы выдумал сам человек.