Не кидайся словами,як часом осінь кидається листям.
Летять під ноги. Не зовсім урочисто.
Вітер квіти позривав. Ти бачила?
Ні,ти надто заклопотана думками.
Сподіваюсь мої сльози ти мені пробачила.
Що часто чула на іншій стороні слухавки ночами.
Більше не дзвоню,не пишу. Ти не чекаєш.
А так хотіла зі мною в Берлін. Пам'ятаєш?
Занадто сильно осінь б'є в душу дощами.
Просто вона не знає,що там від тебе ще лишились шрами.
На вікні малюю твої вії,руки.
Надто швидко листя облітає.
Твоя улюблена пора мене просто губить,добиває.
твоя осень
© Copyright: Мария Ратич, 2012
Свидетельство о публикации №112091106770
Свидетельство о публикации №112091106770
Рецензии
