Ми виплачували тобі старими тарифами,
Самі, помічені різними штампами й грифами,
Не могли кудись стати - скрізь встановлені рами.
Тільки спитав би хто: за що?
Ми наїдались масткими фаст-фудами,
Усім намагалися стати чужими дузями,
Ми від повітря ставали збуджені,
Бо скрізь було тільки скло...
Якесь кроваве,розбите, ламане...
Від нього стали ходячими драмами.
І знову нудило перед банями...
Губили гірко, що мали, все.
Ми все зробили. Ти задоволена?
Чи скільки стане таких знедолених?
Щоб ти наїлась, була здоровою...
Нам можна, смерте, пожити ще?
До смерт1...
© Copyright: Татьяна Слива, 2012
Свидетельство о публикации №112091007314
Свидетельство о публикации №112091007314
Рецензии