Самотужки самота
Клунок з лахами несла.
Сіла стомлена стара,
Підперла плечем хреста.
Стала клунок розбирать,
Роздивлятися, зітхать.
Спершу люстерко знайшла...,
От колись була краса…
Аж здригнулася рука.
Молитовка нескладна…
Матінка колись дала...
Похилилась голова.
Фотографія… Сім’я…
Вдарила об шлях сльоза.
Ще якийсь кудись квиток,
Мріялось, а чи збулось.
От кілечко... Так воно.
Ох кохання... Чи було?
Ще ошийничок кота,
Гарне було звіреня.
Лікаря рецепт знайшла,
Та пустого гамана...
Так зітха собі вона,
Добираеться до дна.
Раптом стямилась стара…
Збірку віршів підняла...
Посміхнулась самота!
Клунок Самоти
© Copyright: Юрий Терен, 2012
Свидетельство о публикации №112091004362
Свидетельство о публикации №112091004362
Рецензии
