Ти мене, нIкраплI не кохаEш...

Вільний переклад «Ты меня не любишь, не жалеешь» С.Есенин


Ти мене,ні краплі не кохаєш,
Чим тобі я в душу не запав?
Від бажання хтиво, видихаєш,
Найсолодшу в світі із потрав.

Незрівнянна,  в душу  що запала,
Причинила серцю, стільки мук,
Розкажи скільком тепло відала,
Скільки пам’ятаєш губ і рук..

Знаю я, що їх було немало,
Та  пройшли вони  в душі тіні,
Багатьом себе ти дарувала,
Як сьогодні віддаєш мені.

Скрізь туман очей напівзакритих,
Знаю я , думками ти ще з ним,
І вдихнувши, швидко роблю видих,
Із душі, я твій солодкий дим.

Наша пристрасть, хоч є роковою,
Все ж горить пожаром нетривким,
Доля жартома звела з тобою,
Все пройде, в життя неспинний плин.

Ти підеш,сама себе шукати,
Розчинившись  в безколірних днях,
Ранок разом нам не зустрічати,
На життя неспинних  швидкостях.

Молоді лишень не зваблюй  душі,
Не цілованих не зігрівай,
Бо вогонь , в них в паростках  придушиш,
Не знайдуть  вони дорогу в рай.

І коли із іншим в ресторані,
Погляд твій спіймаю мимоволі,
Не проснеться біль в закритій рані,
І коханням не стурбує долі.

І стиснувши мимоволі плечі,
Погляд опустивши різко в низ,
Скажеш мені тихо «  Добрий вечір»,
Відповім я « Добрий вечір miss».

І ніщо вже душу не стурбує,
Не заставить плавитись в вогні,
Полум’я знов доля не роздує,
Раз кохати, нам дано в житті.




Текс оригіналу

Ты меня не любишь, не жалеешь,
Разве я немного не красив?
Не смотря в лицо, от страсти млеешь,
Мне на плечи руки опустив.

Молодая, с чувственным оскалом,
Я с тобой не нежен и не груб.
Расскажи мне, скольких ты ласкала?
Сколько рук ты помнишь? Сколько губ?

Знаю я - они прошли, как тени,
Не коснувшись твоего огня.
Многим ты садилась на колени,
А теперь сидишь вот у меня.

Пусть твои полузакрыты очи
И ты думаешь о ком-нибудь другом,
Я ведь сам люблю тебя не очень,
Утопая в дальнем дорогом.

Этот пыл не называй судьбою,
Легкодумна вспыльчивая связь, -
Как случайно встретился с тобою,
Улыбнусь спокойно, разойдясь.

Да и ты пойдешь своей дорогой
Распылять безрадостные дни.
Только нецелованных не трогай,
Только не горевших не мани.

И, когда с другим по переулку
Ты пройдешь, болтая про любовь,
Может быть, я выйду на прогулку,
И с тобою встретимся мы вновь.

Отвернув к другому ближе плечи
И немного наклонившись вниз,
Ты мне скажешь тихо: "Добрый вечер!"
Я отвечу: "Добрый вечер, miss".

И ничто души не потревожит,
И ничто ее не бросит в дрожь -
Кто любил, уж тот любить не может,
Кто сгорел, того не подожжешь.



перший перклад
Ти мене,ні краплі не кохаєш,
 Чим тобі я в душу не запав?
 Від бажання хтиво, видихаєш,
 Найсолодшу в світі із потрав.

Незрівнянна,  в душу  що запала,
 Причинила серцю, стільки мук,
 Розкажи скільком тепло відала,
 Скільки пам’ятаєш губ і рук..

 Знаю я, що їх було немало,
 Та  були вони лишень в душі тіні,
Багатьом себе ти дарувала,
 Як сьогодні віддаєш мені.

 Скрізь туман очей напівзакритих,
 Знаю я , думками ти ще з ним,
 І вдихнувши, швидко роблю видих,
 Із душі, я твій солодкий дим.

 Наша пристрасть, хоч є роковою,
 Все ж горить пожаром нетривким,
Доля жартома звела з тобою,
Все пройде, в життя неспинний плин.

 Ти підеш,сама себе шукати,
 Розчинившись  в безколірних днях,
Ранок разом нам не зустрічати,
 На життя неспинних  швидкостях.

 Молоді лишень не зваблюй  душі,
 Не цілованих теплом не зігрівай,
 Бо вогонь , в них в паростках  придушиш,
Не знайдуть  вони дорогу в рай.

І коли із іншим в ресторані,
 Погляд твій, спіймаю мимоволі,
Не проснеться біль в закритій рані,
 І коханням не стурбує долі.

 І стиснувши мимоволі плечі,
 Погляд опустивши різко в низ,
 Скажеш мені тихо «  Добрий вечір»,
 Відповім я « Добрий вечір miss».

 І ніщо вже душу не стурбує,
 Не заставить плавитись в вогні,
 Згасле полум’я знов доля не роздує,
 Раз кохати, нам дано в житті.