Затягнуло незгладиму рану...

Вільний переклад « Улеглась моя былая  рана..» С.Есенин

Затягнуло  незгладиму  рану,
 П’яний смуток надоїв мені,
  квітами п’янкого  Тегерану,
 Я лікую душу в чайхані.

  Сам чайханщик з круглими руками,
 Щоб прославилась навіки  чайхана,
  Пригощає ніжним красним чаєм,
  Замість  чачі,  коньяку, вина.

 Пригощай , господар, та не дуже,
 Є троянди в твоєму саду,
 І із них одна відкрила душу,
  На хвилину опустив  чадру.

  Ми дівчат весняних та пригожих,
 Щиро цінимо, як  ви, птахів
 Поцілункам не вчимо за гроші,
 Любимо їх чистий, вільний спів.

 А ось цій, за ніжний порух тіла,
  Що зорі , сестрою я б назвав,
  Я відав би все що захотіла,
  Неба синь та ніжний подих трав.

  Наливай мені міцного чаю,
  Я тобі ні каплі не збрешу,
 За слова свої відповідаю,
  А за душу, вибач, промовчу.

  Не шукай у дверях порятунку,
  Є шпарина в твоєму саду,
 Згинув я, в очах п’янкому трунку,
  Що відкрили душу та чадру.

Перший варіант


Затягнуло  незгладиму  рану,
П’яний смуток надоїв мені,
 Чарівними квітами із Тегерану,
Я лікую душу в чайхані.

 Сам чайханщик з круглими плачами,
Щоб прославилась навіки  чайхана,
 Пригощає ніжним красним чаєм,
 Замість  чачі,  коньяку, вина.

Пригощай , господар, та не дуже,
Є троянди в твоєму саду,
І із них одна відкрила душу,
 На хвилину опустив  чадру.

 Ми дівчат весняних та пригожих,
Не тримаємо у клітці, як птахів
Поцілункам не вчимо за гроші,
Любимо їх чистий вільний спів.

А ось цій, за ніжний порух тіла,
 Що зорі , сестрою я б назвав,
 Я відав би все що захотіла,
 Неба синь та ніжний подих трав.

 Наливай мені міцного чаю,
 Я тобі ні каплі не збрешу,
За слова свої відповідаю,
 А за душу, вибач, промовчу.

 Не шукай у дверях порятунку,
 Є шпарина в твоєму саду,
Згинув я, в очах п’янкому трунку,
 Що відкрили душу та чадру.

 ТЕКСТ ОРИГІНАЛУ
Улеглась моя былая рана -
Пьяный бред не гложет сердце мне.
Синими цветами Тегерана
Я лечу их нынче в чайхане.

Сам чайханщик с круглыми плечами,
Чтобы славилась пред русским чайхана,
Угощает меня красным чаем
Вместо крепкой водки и вина.

Угощай, хозяин, да не очень.
Много роз цветет в твоем саду.
Незадаром мне мигнули очи,
Приоткинув черную чадру.

Мы в России девушек весенних
На цепи не держим, как собак,
Поцелуям учимся без денег,
Без кинжальных хитростей и драк.

Ну, а этой за движенья стана,
Что лицом похожа на зарю,
Подарю я шаль из Хороссана
И ковер ширазский подарю.

Наливай, хозяин, крепче чаю,
Я тебе вовеки не солгу.
За себя я нынче отвечаю,
За тебя ответить не могу.

И на дверь ты взглядывай не очень,
Все равно калитка есть в саду...
Незадаром мне мигнули очи,
Приоткинув черную чадру.