як вітер кричав старими бляхами,
як небо гнівила мокре шосе.
ти є моїми мріями- страхами:
в твоїй правді закрите лице.
Ми перехрестя ординат і абсцис,
Кожен в свою направляє стрілку.
Мені квіти дарує самолюб-нарцис,
котрому цілувати - як застягнути ширінку.
Доріан Грей як результат реінкарнації,
Ти гірше лихоманки, інфекції крові.
Як зійшлись ми - такі різні іпостасії,
запалилось і взірвалось тротилом котрою.
нарцис
© Copyright: Леся Федив, 2012
Свидетельство о публикации №112090910081
Свидетельство о публикации №112090910081
Рецензии