Палить душу вогнем голубим...

(вільний переклад  «Заметался пожар голубой» С . Есенин)

Палить душу вогнем голубим,
 В серці  перше нестримне бажання,
 І щоб мрії не зникли як дим,
 В перший раз я співаю коханням.

 Був я весь, як покинутий сад,
 На жінок і на випивку хтивий,
 А літа не вернути назад,
 Та не був в них ніколи щасливий.

 Надоїло в гулянках нічних,
 Із собою у вічних змаганнях,
 Цілувати хмільних та чужих,
 В перший раз я співаю коханням.

 Мені б бачити просто тебе,
 І в очах злато-карих тонути,
 Я боюсь , доля нас розведе,
 Як зуміти тебе  повернути?

 У очах тільки ніжний твій стан,
 Як би знала ти серцем жаданим,
 Як коханням горить хуліган,
 Як бажає він бути слухняним.

 В кабаки я тепер ні на крок,
 Лиш від тебе тепер я п’янію,
 І не хочу я інших жінок,
 Ти одна назавжди в моїх мріях.

Я закину писати вірші,
 Щоб твоєї руки лиш торкатись,
у теплі,  коханої   душі,
 У волосі осіннім  впиватись.

 Я б навіки з тобою пішов,
 В далину і любі  мандрування,
 Бо з тобою лиш щастя знайшов,
 В перший раз, я співаю коханням.

Перший варіант



Палить душу вогнем голубим,
В перший раз нестримне бажання,
І щоб мрії не зникли як дим,
В перший раз я співаю коханням.

Був я весь, як покинутий сад,
На жінок і на випивку хтивий,
А літа не вернути назад,
Та не був в них ніколи щасливий.

Надоїло в гулянках нічних,
Із собою у вічних змаганнях,
Цілувати хмільних та чужих,
В перший раз я співаю коханням.

Мені б бачити просто тебе,
І в очах злато-карих тонути,
Я боюсь , доля нас розведе,
Як назад тоді повернути?

У очах тільки ніжний твій стан,
Як би знала ти серцем жаданим,
Як коханням горить хуліган,
Як бажає він бути слухняним.

В кабаки я тепер ні на крок,
Лиш від тебе тепер я п’янію,
І не хочу я інших жінок,
Ти одна назавжди в моїх мріях.

Я закину писати вірші,
Щоб твоєї руки лиш торкатись,
У теплі твоєї душі,
У волосі осіннім  впиватись.

Я б навіки з тобою пішов,
В далину і любі  мандрування,
Бо з тобою лиш щастя знайшов,
В перший раз, я співаю коханням.

Текст оригіналу
Заметался пожар голубой,
 Позабылись родимые дали.
 В первый раз я запел про любовь,
 В первый раз отрекаюсь скандалить.

 Был я весь - как запущенный сад,
 Был на женщин и зелие падкий.
 Разонравилось пить и плясать
 И терять свою жизнь без оглядки.

 Мне бы только смотреть на тебя,
 Видеть глаз злато-карий омут,
 И чтоб, прошлое не любя,
 Ты уйти не смогла к другому.

 Поступь нежная, легкий стан,
 Если б знала ты сердцем упорным,
 Как умеет любить хулиган,
 Как умеет он быть покорным.

 Я б навеки забыл кабаки
 И стихи бы писать забросил.
 Только б тонко касаться руки
 И волос твоих цветом в осень.

 Я б навеки пошел за тобой
 Хоть в свои, хоть в чужие дали...
 В первый раз я запел про любовь,
 В первый раз отрекаюсь скандалить.