Україно моя!
Окраїно!
Так тебе називають здавна.
Ти у серці моїм розтанула,
Наче хвилі сідого Дніпра.
Ти у серці моїм розтанула
Білим полум'ям чудо-гаїв.
І співуче-стрункою державою
Ти крокуєш по кулі земній.
Україно моя, доля лагідна!
Твої співи - то розпач та біль.
Мої думки про тебе, Україно,
Все про нас - твоїх дочок, синів.
Поверни ти до нас своє личенько,.
Свої очі розкрий та побач –
Живемо жебраками ми, лишенько,
Хто подбає за грішних за нас?
За кордоном життя не солодке –
Це вже істина, що тут робить?
З кожним роком життя все коротшає –
Це ж ганьба на увесь білий світ.
Так чому ж ти стала нам мачухой?
Ну навіщо таке нам життя?
Час настав стати справжньою матінкой.
Хай же лихо нирне в небуття?
Украiно моя!
© Copyright: Валентина Владимирова, 2012
Свидетельство о публикации №112090803103
Свидетельство о публикации №112090803103
Рецензии