Вареники з вишнями - загибель ескадри

…Вареник з вишнями в тарілочці лежить –
як субмарина, зачаївся у сметані!
Рожева пляма на опуклому борту
немов японський стяг у сивому тумані.

Його загін давно вже капітулював
і репарацію сплатив мені тілесно.
А він, останній, не здається – мстить за всіх,
за те, що битву виграв я у них нечесно.

На перемогу шансу в них і не було,
свідомо йшла на смерть вишневая начинка.
Хоч мала зброю дужу – ніжний диво-сік,
яким в лице мені стріляла без зупинки.

Та все одно я ту ескадру потопив
в глибокім морі – у своїм голоднім пузі.
А цей – один! – ніяк не лізе, гад малий,
неначе дражниться: катюзі – по заслузі!

Чи то він мстить мені за те, що їх варив,
нещадно бовтаючи ложкою в окропі,
В сметані товк, на гострі палі натикав,
коловши вилкою у ніжно-білі ж-пи?

Хоч супротив мене вареник той один,
але, здається, нездоланну має силу.
То я об’ївся – від жадоби проковтнув
його братів-лінкорів аж макітру цілу!..

2012