Так, не одна я така,
Якій казав слова солодкі, голосні,
Ти всіх дівчат однаково гвалтуеш...
І пестиш руки й жадібно цілуеш,
І кожну запевняеш "Ти одна єдина,
Моя кохана й мила ти мені людина."
Але ж хіба так можна гратись серцем?
Дивитись так нахабно в очі, що бачать тебе крізь рожеві скельця...
Розбещений, мій любий хлопче,
Тебе забути мені треба конче.
Душа тріпоче, серце мліє, уходить в п'яти,
Усі твої слова, твої мені присвяти,
Усе брехня, така відкрита і болюче гостра.
Не вистачає, щоб послать тебе, сміливості і злості.
Тепер повз мене ти проходиш з поглядом невинним.
Шукаєш ти наступну жертву вміло.
Тепер іншу триматимеш за руку,
Та інша буде спати, так як я, у муках.
Чекаючи, ревнуючи, тебе любити буде.
І всім казатиме, що ти чудовий, людям.
Невже для тебе дівчата - це маріонетки??
І ті, що тихі-скромні, і ті що похотливі...
Я не одна така
© Copyright: Наталия Копыл, 2012
Свидетельство о публикации №112090608919
Свидетельство о публикации №112090608919
Рецензии