У льодовім огромі самоти
душа холодна, втомлена і чиста,
на денці долі хоче віднайти
минулих днів розсипане намисто.
Не щедре небо на щасливі дні,
хоча жертовник димом оповитий,-
і зводить серце мури кам’яні,
сполохано ховається від світу.
Отак життя дещиця промине,
допоки доля всі химерні мрії
за карк ухопить, владно трусоне
і знову кине в буднів чорториї.
Самота
© Copyright: Инна Приходько, 2012
Свидетельство о публикации №112090603502
Свидетельство о публикации №112090603502
Рецензии
Щиро дякую, пані Інно, за чудову поезію, справжню, без пафосу, істинно народну.
З повагою -
Нина Трало 18.11.2018 15:17 • Заявить о нарушении
З повагою -
Нина Трало 18.11.2018 15:17 • Заявить о нарушении