Покохала дівчина…
Покохала дівчина віддано.
Несміливо, тихо й незаймано.
Господа благає: прости мене!
Поглядом шепоче: не лай мене!
І любов засяяла зіркою,
Спалахнула й вдарила зливою.
Та не слуха світ і ганьбить її,
Міря застарілою міркою.
Покохала дівчина пристрасно.
Що із того? Йде дев’ятнадцятий!
Не посмій же душу їй мацати!
З вуст своїх отрути не виплесни!
Покохала дівчина боляче.
Всупереч моралі й традиціям.
Не дивіться ріжучи-колючи.
Ви хіба свята інквізиція?
Це не гріх на душу взяла вона,
Бо кохання – не від диявола.
Бо кохання – це від Всевишнього.
Навіть якщо дівчини й… дівчини.
Покохала
© Copyright: Мила До-Позняковская, 2012
Свидетельство о публикации №112090610354
Свидетельство о публикации №112090610354
Рецензии