Вытяни из меня пустыню

Ранок студента
И познаете истину, и истина сделает вас свободными
(Иоанн,8:32)
Пята година ранку. Ми тільки прийшли в общагу з мєсного «генделя», але спати ще не хотілося, тому ми пили чай з чиїмось вишневим варенням, яке моя подружка знайшла у своєму холодильнику. На компютері грав «Бумбокс» навіюючи спогади...
- Обьясните теперь вахтеры, почему я на ней так сдвинут....
Все минає, все в житті проходить...
Мене били дрижаки, бо я погано вдягнулася, а зранку падає роса і стає дуже сиро і неприємно, тим більше, коли це в березні. Я відкрила свій телефон, там був пропущений дзвінок від мого давнього «друга» Петра, з яким ми уже три роки поспіль спілкуємося тільки по телефону. Я передзвонила, він сказав, що скучив, а я скучала за В. ...
Під вікнами гнали матами есбеушніки, і всі, хто так довго гуляв і мав щастя навчатися в юракадемії чи жити в сусідньому гуртожитку.
- Каразіна, ВСТА-ВАЙ! Хватить спати суки!..
Всі інші слова цитаті не підлягають. Я була ще пяна, і хоч зазвичай соромлюсь, але сьогодні зробила виключення і сказала їм пару лагідних із вікна. Вони відповіли, і коли мені вже не стало чого казати, з ними «перегавкувалась» моя подруга. Вона їх особливо ненавиділа, і вважала справою честі захищати порядних дівчат нашого гуртожитку, довести їм, що у нас живуть не тільки шалави, а й дуже талановиті й розумні (вроді нас). )))))
Добре, що завтра вихідний і ми могли виспатися, але покищо спати ніхто з нас не збирався. Ми вкуталися в одну ковдру і вийшли на балкон. Я сьорбала чай дивлячись в одну точку, а моя подруга курила, притулившись до мене плечем. Сьогодні ми в черговий раз вирішили, що хлопці – це «приходящее», і ми не повинні забивати через них голови. )
Ранок пахнув свіжістю, а наше волосся – лаком, димом і цигарками. Ми стояли, і говорили про те, як добре бути студентами і жити саме в гуртожитку. Не тому, що можна роботи все шо заманеться, і про це не дізнаються батьки, а тому, що гуртожиток дарує вірних друзів, і вчить розбиратися в людях. Якщо говорити в загальному, то це велика школа виживання. Або ти, або тебе.( Своєрідний міні-макет дорослого самостійного життя.
Нам так хотілося б залишитися такими ж молодими і безтурботними, і отак кожного ранку стояти і говорити про близьких нам людей і дивитися на до болю рідні дахи, балкони, лавочки...і бути завжди усім разом...

Ольга Салам   18.09.2012 11:43   •   Заявить о нарушении