Мой вечный календарик любви - укр

Дівчина весни. В литках душу тримає. Промінь сонця, натягнений лук.
Скельця калюж березневих ламає. Кожний крок – пружній звук.
Моя б воля - ця блакить прохолодна дороги не щезла б для неї ніколи.
Так би й йшла собі вічно - весною, на захід, опівдні, зі школи.

Дівчина літа. Забігла на пляж. Роздягається швидко, мов бізнес-кобіта.
У Дніпро, як у справи, з головою пірнає. Прагне щастя для світу.
Вишнями рота кривавить, лякає себе, - це розслаблює нерви.
Сукню довгого дня розриває, як вітер, коротка обідня перерва.

Дівчина осіні. Схожа на зойк важкий, на березові чисті ліси.
Світлої статі своєї, обличчя свого не помічає краси.
Чесно вчить мову народу, що дав людству Жінку-Свободу.
Була б чоловіком - бачила б в світі, як Ньютон, тільки плюси.

Дівчина зими. Дві тріски "я" перетворює в незабутнє "ми".
Тіло дівоче скорочує довгі ночі, час лютує, топче тіло кіньми -
мовчазне, сміливе, гаряче. Місяць пливе над білим Дніпром. Скаче
вогонь новорічний у грубці. Живіть довше, любомудрі мої людолюбці!

02.09.2012