Всі кажуть, я занадто романтичний,
Шукаю бо смарагд серед сміття…
Скляний камінчик був у мене звичний,
Та тріснув від буденного життя…
Я обрамляв його у золото старанно,
Хустинкою всі грані протирав,
От тільки було видно, що омана –
Цей камінець, хоч добре він блищав!
Я марно викарбовував там пробу,
Та виносив на світло камінець,
Але я зрозумів, що хибна спроба,
Дарма зробив із золота вінець.
Віднині не цікавили вже стрази,
Навіть коштовні, інші камінці,
І жодного не надихнули разу
Вони за ці нікчемні папірці!
Я жив собі, усі живуть так в світі,
Та цей смарагд в очах твоїх зустрів.
З цієї найщасливішої миті
Я сенс життя, на диво, зрозумів!
Смарагд
© Copyright: Анатолий Леонидович Казаков, 2012
Свидетельство о публикации №112090303037
Свидетельство о публикации №112090303037
Рецензии