Жатва...

             Вольный  перевод  с  украинского:http://stihi.ru/2012/08/28/10299


Сжал  август-жнец  серпом  небесным
минувших  лет  истаявшую  ниву,
мешает  ночь  чернеющее  жниво
минут  судьбы;  душа,  что  вечна,
подняв  ладони,  что  онемели,
родню  встречает,  что  светит  в  сердце,
как  с  неба  зори.  Нет  жизни  места  -
она  искала,  забыв  усталость,
где  лиха  мало  и  счастья  нет  ли...
Никто  не  знает,  что  возвращает
к  родному  дому,  Вселенной  дару,
его  истокам,  что  в  радость  роду  -
для  жизни  -  небо,  земля  для  смерти,
чтоб  пить  -  вода,  для  знаний  -  правда,
чтоб  ждать  -  надежда  и  Бог  для  веры.
И  станешь  прежним.  Вернёшься  к  дому,
а  от  порога  -  опять  дорога...


               Оригирнал:

            ЧОРНЕ  СIНО.
             Сенилга.

День вижав ниву рокIв минулих карпацьким серпнем,
Ворушить нiчка, як чорне сiно, хвилини долi,
Душа прадавня звела долонi i з чогось терпне,
Весь рiд зiбрався i свiтить в серце, як з неба зорi.
Житя блукало, житя шукало на свiтi  мiсця,
Де щастя вдовiль, де лиха мало i мрiй по вiнця
Життя  блукало, життя шукало, забувши втому –
Нiхто не знае, що повертае його додому.
До того дому, в якому Всесвiт надав для роду
Щоб жити - небо, щоб вмерти  - землю, щоб пити –воду,
Щоб знати – правду, чекать – надiю, щоб вiрить – Бога,
До того дому, з якого знову  веде дорога…