Нел1тн1й гвалт1вник
За насильство, згідно скарги, притягли Петруся.
У суді сидить з ним поруч - мати, й та - Маруся.
Мати хустку теребоче , плаче , завиває...
:”...деж таке мале, нелітнє, а вже так гукає ?”
А Маруся вбгала очі на голову суду,
тай чекає, як закінчить правдиву роз суду.
Голова насупив брови, атмосфера сперта-
зачитав лист прокурора ,аналіз експерта...
Мати ж як заголосила , почала ридати-
і давай посеред зали сина роздягати...
Розстебнула йому гаття... ,взяла у два пальці-
Тиче вліво ,вправо, плаче -: “Дивіться начальці !
Деж дитина то зробила , чим тут то робити?!
...Нехай дівка тут не кривдить...”.
Знов почала вити...
Син легенько нахилився й матері шепоче:
“Не мніть мамцю ,бо ж програєм ,як він, застовбоче!”
Из цикла Украинский юмор
© Copyright: Генрих Качуровский, 2012
Свидетельство о публикации №112090206862
Свидетельство о публикации №112090206862
Рецензии