Я можу шепотіти твоє ім’я вічно. І воно не обридне мені.
Можу уявити як степові трави безкраї заколишуть серце твоє.
І ти забудеш про світло в очах моїх, тіло в руках твоїх.
І випиту пляшку під світло миготливих ліхтариків червоного вина Севільє.
Ти можеш забувати кожного ранку обличчя моє.
Готувати собі розчинну каву і ненавидіти дивний присмак кориці у ній.
А потім засинати під шепіт «кохаю тебе», і шепотіти «люблю тебе».
Але по ночах ти цілуєш мене, і просинаєшся незмінно сумний.
А я затаїлась у темряві сплячого серця твого.
І прив’язала до себе мотузками срібними, міцними, мідними.
Я так люблю тебе, я так хочу тебе.
Що світ без тебе – швидко обридне мені. Дуже огидний мені.
Адже твоя я, адже навіки твоя.
Лист
© Copyright: Аромат Кави, 2012
Свидетельство о публикации №112090205399
Свидетельство о публикации №112090205399
Рецензии