1.
віддайсь
оддайся в те, в мені-
обезіменне те
в несіння-сім"я
а та приблуда колом обійде
при домі, при оруді, при оріллі
там де вже охорОнницькі коти
ошкурюють найменший сину стільчик
за завороннями сни тікають у Крими,
із гайворонням вситилися болем
десь коло Ирію
в ожухлих шпичаках
вінці знайшли
і запалили поле,
що йде касапом у гуляй-без-Бога
але таки впаде
тобі в ріллю....
таж ж ні, це я ввійду весінньо
у твої оросні води
й синами Києву мечами проросте
і вмиється Дніпром
і вибреде любов"ю
де видибає
дух любови і свободи.
2.
ти нам гряди
верЕм"ям перевІнчаним
не дай зійти в чорнечу благостать
негоже вороном над воїном крячать
коли приходив лелем-лелеченьком
на зімів"я збираю хмиз
збираєття хмизяччя із душі
та не зогрыюсь, як і не креши
благую іскору без ніжности твоєї
Зеленоока, долю не мини!
вiддайсь
© Copyright: Иван Славко, 2012
Свидетельство о публикации №112090203291
Свидетельство о публикации №112090203291
Рецензии