Не знаю, рідна моя мати,
Як не відкупний борг віддати,
За дар щасливого життя.
Мені підказує сумління,
Що ми батькам постійно винні,
За наше з вами майбуття!
Та тільки слів не вистачає,
І я, повір мені, не знаю,
Чи зараз ті слова знайшов?
Спасибі, що змогла зростити,
У світ готовим відпустити...
До тебе з донею прийшов!
Мати
© Copyright: Анатолий Леонидович Казаков, 2012
Свидетельство о публикации №112090202300
Свидетельство о публикации №112090202300
Рецензии