Проглянув, немов кадри з кінофільму,
Свою долю.
Був я слабким, частіше, мабуть, сильним, -
Різні ролі.
Та деякі здолав вже перепони...
Йду до щастя.
І не бентежать вже нові кордони
Та напасті,
Бо зрозумів, що головне – не зовні.
Довго мислив...
Всі мрії мої трошечки не скромні,
Не навмисно!
Висновок
© Copyright: Анатолий Леонидович Казаков, 2012
Свидетельство о публикации №112090202247
Свидетельство о публикации №112090202247
Рецензии