Пташеня вже виросло, розправляє крилечка,
До небес все тягнеться, проситься в політ,
А в пташихи бідної потерпає серденько –
Страшно відпускать його в цей безмежний світ.
Мамо, відпусти мене, хочу я до сонечка,
Що так ніжно шле мені теплі промінці.
Відчини вікно мені і відкрий долонечки
Молодих чекає світ – ми його творці.
Полетиш, синочку мій, ти назустріч сонечку
Що не завжди лагідне, може й обпекти.
Знай тебе чекатиме мамине віконечко,
Як в душі поселиться присмак гіркоти.
Світ прекрасний, матінко, гіркоти не буде в нім,
Подивись, вже кличе нас вітер перемін
Дай змахнути крилами в небі яснім голубім
За своїми мріями стрімко навздогін.
Научайся мужності, подолай всі труднощі –
В буревіях з грозами набирайся сил.
Не цурайся щедрості, долучись до мудрості
І зламать не дай комусь дужих своїх крил!!!
Пташеня вже виросло
© Copyright: Елена Бондарь Бондаренко, 2012
Свидетельство о публикации №112090109732
Свидетельство о публикации №112090109732
Рецензии