Сьогодення

Вже стоколосо визріли жита,
а млин віків змолов з них добре мливо,
і тільки тінь спокутного хреста
лякає зрідка птаство галасливе.

Дідівський дух у буднях скам’янів,
і вже не бачить, як на видноколі
малий месія спить в колисці днів
під колискову змореної долі.

Старий Перун оновленим богам
крізь попіл часу дивиться у вічі,
і чути, як дніпровським берегам
глухоніма Кассандра щось мугиче…

 


Рецензии
Чудовий вірш!

Олег Завадский   23.10.2012 11:52     Заявить о нарушении
Дякую, пане Олеже! Натхнення!

Инна Приходько   23.10.2012 17:30   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.