Віра згасає від слів ворохобних
Смуток огортує душу зітханням.
Віра це частка шляхетних , хоробрих,
А не данина пустим вподобанням.
Десь в самім серці в таїні глибокій,
Іскра надії засяє на хвилю.
І піддаюся думці я легкій.
Бачу я вихід з відчаю за милю.
Йти в високість це просто чи складно?
Часто стрічати не знані пригоди,
Згодьтесь, буває на серці відрадно,
Вірити Богу й в години негоди!
В ра згаса в д сл в ворохобних
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2012
Свидетельство о публикации №112083000641
Свидетельство о публикации №112083000641
Рецензии