№3
От вже правда, не козел, так півень. Хлопці, я до вас ще доберусь, викладу на стіл охапок дивний доброти із градусом під нуль, але словом навіть не ображу. Будь-усякий злитися почав би. Що ж ви, недомірки, є такі? Кинув би замість охапка, часом, здибаних трійчатку кулаків. Та й мізинцем би не доторкнувся. О! Терпець таки урватись вдумав. Я ж попереджати плакав геть. Бив: руками, стелею та сумом (а останнє де з чим наче смерть). Далі аніскілечки не зважу. Так, давайте все роз’яснем знову. Так, великі ви письменники. Та осточортіло бачити-от, як без без праці чай п’єте, як ви, господи, без цукру дудлите. Як?
3
© Copyright: Говоров Андрюша, 2012
Свидетельство о публикации №112082905856
Свидетельство о публикации №112082905856
Рецензии