Пробач...
Весна моя давно змарніла,
Шовкові сукні, не дівочі,
Погасли серпня сині ночі.
Моя пора тепер осіння,
Кленовий погляд у проміння,
Яке зігріло мій садочок,
Віддавши сонечка шматочок.
Тобі лишила запитання,-
Чому забув моє кохання,
Коли вернувся червень літа,
Духмяно пахли білі квіти...
Тепер в садочку лиш дубочки,
Пожовклі падають листочки,
Змарніли роки, ніби ситці,
Моє кохання тільки сниться.
Пробач, нема тої дівчини,
Нема липневої хвилини,
Коли помилку ту зробили,
В запалі почуття спалили.
Свидетельство о публикации №112082808962