Владимир Сосюра-Хват Так никто не любил

Так никто не любил. Через тысячи лет
В мир приходит такая любовь.
В день такой на земле наступает рассвет,
Все вокруг расцветает весной…

Дышит тихо земля и легко в синеву
К звездам тянет усталые руки…
И приходит на землю весна наяву
Вся, дрожа от истомленной муки…

Вянет сердце мое от счастливых очей,
Что в тумане горят надо мною…
Разливается кровь, будто бурный ручей,
Будто пахнет она лободою…

Эй, вы, звезды на небе! Эй, месяц ты мой!
Где вы видели больше любовь?
Для нее я сорву Орион золотой,
Ведь поэта кипит моя кровь…

Так никто не любил. Через тысячи лет
В мир приходит такая любовь.
В день такой на земле наступает рассвет,
Все вокруг расцветает весной…

Дышит тихо земля и легко в синеву
К звездам тянет усталые руки…
И приходит на землю весна наяву
Вся, дрожа от истомленной муки…

**************************************
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...

В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...