Балада про бiле
і сонце маленьким стало.
Подвір'я твоє - біле-біле,
і хата твоя - із снігу,
збудована дітям на втіху.
Все - біле і все - досконале.
А ось ти на лавці сиділа,
нові роздивлялась картини.
Заграла гармонія біла,
розважить тебе захотіла.
Не всиділа ти і хвилини,
на білому - біла стежина.
А я підійшов тихо-тихо,
вслухаючись в музику білу,
узяв твої руки до себе,
заглянув у твоє обличчя.
- Приніс я тобі рукавички.
І очі твої потепліли.
Свидетельство о публикации №112082807649