Людська природа...

Давайте я вам розкажу
 Про людську сутність наяву
 Про всі страхи наявні там
 … Де безліч стін… Душевний стан…
   
 Про очі, що в дітей горять
 Як свічки в темряві стоять
 Розкрию книгу я в тобі
 І оселюся навіки…
   
 О, так! Що бачу я… Ти подивись!
 В минуле болю окунись
 Ми разом пройдемо з тобою
 Твоє минуле, що є вже є судьбою
   
Згадай, одного разу ти
 Вбивав тваринок залюбки
 А зараз, що? Змінилось щось?
 Вже майже вбив дітей своїх… Ось-ось…
   
 Згадай як відчував любов…
 Найкраще щастя… Перша кров…
 Одного разу зрадила вона…
 Було дитинство… А тепер «війна»…
   
 Згадай як матір ти свою любив
 Горою був… За нею ти ходив…
 А потім кажеш: «та пішла!»
 Тож знай, її тепер нема…
   
 А пам’ятаєш ти колись,
 Тонув в воді… Моливсь у вись…
 Найкращий друг життя подав…
 А зараз ти його продав…
   
 Ну ось кінець, що бачу я?
 Ось в голові твоя душа…
 Маленька стала і в страху
 Клубком звернулась у кутку…
   
 Тепер ти звір… Тебе нема…
 Нема досягнень, гордості, багна…
 Мені так жаль, що ти колись
 Забув заради чого навіть бивсь
   
 Життя пройшло… Ти вже – один…
 Забудь усе… Все є пустим…
 І страх, і ненавість – пусте…
 Усе, що було – пропаде!
   
 Тепер згадаю на останок я...
 Ціни усе навколо – це є твоя сім’я…
 На певний час… Проте твоя…
 Ціни людей, себе, і своє «Я»