Триптих

Все ще можливо.
Світ не завершено.
(с)Юрко Гудзь

*   *   *

Поверни мені світ. Жовте сонце над тихим Хоролом,
Нас кусають мурахи, та ми не відводим очей.
Теплий спогад ударить під дих невтамованим болем,
Мов недопалок синього «Честеру», знов обпече.
Підставляєш плече не мені – може, й зовсім нікому.
Я ж чекаю, коли ти, упертий, нарешті збагнеш:
Це важливо – із ким ти розділиш натхнення і втому,
І по сходинках цього життя з ким ти поруч пройдеш,
З ким ти дихати будеш одним нерозбавленим димом,
Поспішати з роботи, чекати отих вихідних,
Щоб відчути, що поруч по-справжньому рідна людина –
Та, яку щастя бачити знову у дверях вхідних.
Та невже ти не бачиш, не мрієш і не відчуваєш?
Віддаєш ти мене, обриваєш наш спільний політ.
Усвідом ти нарешті, із ким ти життя проживаєш.
Ще не пізно. Ти можеш усе. Поверни мені світ.
Озирнися назад, усвідом, що насправді важливо.
Подивись, в ім’я Духа Святого, і Сина, й Отця
Я тобі посміхаюсь, а значить, усе ще можливо.
Світ іще не завершено. В ньому немає кінця.

*   *   *

Поверни собі світ. Ти ж розгублений, злий і бездомний.
Не тверезий, не п’яний, шукаєш у келиху дна,
Та ніяк зрозуміти не можеш – той келих бездонний.
В глибині його тихо дріма наша спільна вина.
Ти нічий, ти тепер і самому собі не належиш.
А яким ти був сонячним зовсім недавно, згадай.
Ти вночі знов і знов атакуєш всесвітню мережу,
Ніби десь там у ній заховався твій втрачений рай.
Не зникай! Ти потрібен мені – це константа незмінна.
Ти для мене єдиний і рідний – це теж назавжди.
Так, я горда й життя не поставить мене на коліна,
Та тебе я прошу – не зникай, я благаю – не йди!
Ти і сам – цілий світ. Поверни собі сонце і світло.
Відчини свої вікна і серце своє відчини.
Я до світу без тебе не звикла і, мабуть, не звикну.
Ти і сам – цілий світ, і у тебе обличчя весни.

*   *   *

Світ іще не завершено. Як переоране поле,
Він порожній і чорний, розбитий, зруйнований вщент.
Вже розтали сніги, і земля неприборкано гола,
І із неї от-от проросте мій прихований щем,
Що весна перетворить на неподаровані квіти,
І нестримне життя посміхнеться нам прямо в лице.
Чуєш, все ще можливо. Ми самі творці свого світу,
І у ньому нам жити, тож будь обережним творцем.

05.02.2009