До криниці йшла дівчина, щоб води набрати
Доручила їй відерце неріднная мати
А відерце обірвалось, та у воду впало
А у серці дівчиноньки спокою не стало.
Ой мамо матусю, ти ж моя рідненька
Чому рано мене покинула моя рідна ненька
З ранку сльози проливаю, та Богу молюся
Та додому вже, мабуть, я не повернуся.
Буде лаяти мене чужа, лиха тітка
Краще я у чистім полі зацвіту як квітка
Буду людям я на радість , дівчатам на долю
Ромашкою в чистім полі буду мати волю.
Із вітрами , з сонцем, з небом, з зорями брататись
Щоб до долі лихої більше не вертатись
До криниц п шла д вчина
© Copyright: Нина Дюбченко, 2012
Свидетельство о публикации №112082704499
Свидетельство о публикации №112082704499
Рецензии
