один из первых... написала лет в 14-15... улыбает

Ти часом буваєш жорсткою,
Нестриманой, грубой, дурной,
Хто тебе полюбить такою?
Хто цей нереальний герой? 
Він врешті тебе зрозуміє, 
І серце відкриє твоє?
Не віриться що хтось зуміє,
Але надія ще є.   
Він буде з тобою читати
Ту ж книжку дванадцятий раз,
І кожного дня сперечатись,         
Забувши про справи і час. 
Він буде с тобою гуляти
 Годинами в парку зимою,
 І кожну хвилину казати, 
Що хоче буть тільки з тобою.
 Він   зможе тебе розсмішити,
 І зірку тобі подарує,
 І ще даруватиме квіти,
 Тремтітиме, коли цілує. 
Він буде тобі пробачати
 Твій настрій мінливий і сльози,
 Не буде на тебе кричати, 
Й дурні "задавать вопросы". 
«Я тебе дуже кохаю»-він скаже одного разу,
А ти: «Не кажи благаю, 
Мені цю банальну фразу,
Бо я не така, як інші,   
Мене ти цим не втримаєш,
Для мене вчинки значніші,
Зроби щось, чом ти чекаєш?!» .
Він довго буде мовчати,
 А потім подивиться в очі, 
Ти раптом захочеш кричати,
 Кричати що духу,
 що мочі: «Я тебе кохаю ,КОХАЮ,
 Не треба нічого робити,
 Єдиного тільки чекаю,
Що мене навчиш ти любити...»