Дайте води, обігрітись , і світла.
Також прозорої тиши спочинку.
Я оглянулась, побачила жінку.
Сперлась на камінь вона на хвилинку.
Враз головою від втоми поникла.
Жінка в коштовнім азійськім убранні,
Все ж чомусь боса, і стомлена дуже.
“Серце моє обездолене тужить.
Хай вірний Бог за добро надолужить.
Найбільш тамуючі краплі останні.”
“Є джерело на найблищім узбіччі,
Я наче, тільки з тобою знайома,
Ти ж мені, мовби, була вже відома”.
В голосі жінки вчувалася втома:
“Я твої спогади, наміри, мрії”.
Дайте води, об гр тись, св тла
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2012
Свидетельство о публикации №112082607498
Свидетельство о публикации №112082607498
Рецензии