рихон

Була ранкова прохолода .
Ісус ішов у Єрихон.
Пробуджувалася природа
Забувши безтурботний сон.

Здригнулись віковічні мури.
О, скільки тут пройшло людей,
Які страшні були тут війни,
А, це Месія наш іде.

Дорогою кульгав незрячий,
Шукавши палицею путь.
Надії б`є потік гарячий,
А ноги аж самі несуть.

-Хай змилується Син Давидів,
Бо Він правдивий Божий Син,
Незрячий звільниться від злиднів.
Не піде назавжди на згин.

-Чого ти хочеш, - Він питає,
Я дуже хочу мати зір.
І пелена з очей спадає,
-Жебраче, завжди Богу вір.

Його крізь натовп не пустили,
Самому не пройти ніяк.
Тоді він закричав щосили,
Незрячий Вартимій жебрак.

-Помилуй Паростку Давидів,
Навпомацки до тебе йду,
Я темряву цю зненавидів,
Несу через роки біду.

Одежу тут стару скидає ,
Його покликав сам Ісус,
І кроки в темноті долає.
Невже до Бога доторкнусь!

Чого ти хочеш? Бог питає.
Одного, щоб я бачить міг.
Душа  моя весь час страждає,
Ісус незрячому поміг.