Взяла я крылья напрокат у ветра Ковалева Елена

                Перевод с русского языка на украинский

Взяла я крылья напрокат у ветра

Ковалева Елена
http://www.stihi.ru/2011/06/30/5910
 
Взяла я крылья напрокат у ветра,
Шагнула в неизведанную даль –
Своей судьбы итожить километры
И заполнять свой личный календарь.

О, сколько их, исхоженных тропинок
Осело в памяти не сдавшейся моей…
От «утренников» и до «вечеринок»,
С рождения и до последних дней!

«Последних»? Нет, ещё не расписалась
Я в том листке, который «обходной».
Осталось в жизни дней, пусть, даже малость,
Но крылья, что взяла, пока со мной!

Их возвращать – не вижу я резона.
Размерчик мой и цвет, пера длина.
И вовсе не видны из-под блузона…
Беда моя в них, иль моя вина?!

Другим-то – что?! Живи себе спокойно.
Ничто не потревожит дней уклад.
Ночные рифмы не проскачут стройно,
Как выводок игривых жеребят.

 

И не поманят журавлиным клином,
И не махнут берёзовой косой…
И не заставят стать опять невинной,
Умывшись утром ледяной росой!

Нет, крылья оставляю за собою!
Я с ними прожила так много лет,
Моею называемых судьбою…
Была ли я поэтом? Вовсе нет!

Но ритм души созвучен со стихами
И музыка звучит во мне всегда.
Я  счастлива, что подружилась с вами –
Друзья-поэты, дамы, господа!
--------------------------

Володимир Великодний

 Взяла я крила напрокат у вітру

 Взяла я крила напрокат у вітру,
 Зробила крок у невідому далину…
 І долю, кілометр до кілометру,
 Я складую в свій календар, як мить одну.

 О, скільки їх, тих пройдених стежинок
 Осіло в пам'яті і в буревії снів...
 Від «ранків» і до зрілих «вечоринок»,
 Від дня народження і до останніх днів!

 «Останніх»? Ні, іще не розписалась
 Я на листку, що хитро кличуть - «обхідний».
 Можливо, зв’язка днів мала зосталась, -
 Не просять крила, щоб взяла я вихідний!

 Їх повертати – сенсу я не бачу.
 І розмір мій, і колір, і пера фасон -
 Не видно зовсім їх, я вам зазначу...
 Вина моя, біда і неспокійний сон?!

 Другим-то - що?! Живи собі спокійно, -
 Ніщо не потурбує звірений політ.
 І рими ноччю не промчать свавільно
 Грайливим табуном лошат в безодню літ.

 І не поманять журавлиним клином,
 Березовою ніжною косою...
 Невинність не повернуть долі плином,
 Умивши прохолодною росою!

 Ні, крила залишаю за собою!
 Я з ними прожила шалені дні
 Моєї долі з щирою красою…
 Чи я була поетом? Зовсім ні!

 Та в унісон душа моя з віршами,
 І музика дарує щастя нове
 Моєї дружби трепітної з Вами -
 Поети-друзі, пані та панове!