Сходження

Сорок років блукань у пустелі,

Сорок років неспокій ногам,

А    шатро тимчасова оселя

І у вузлику цілий твій крам.



Справжня цінність - не золото й перли

Справжня цінність - в пустелі вода,

Та від спраги ні люди  не вмерли,

Ні спіткала їх інша  біда.



Тихо дивляться стомлені гори

На розпечений сонячний диск...

Ми побачили радість і горе

І злиденність, і царствений блиск.



Чи лишилося щось у Мойсеї

Від царевича єгиптян ?

Він хотів більше бути євреєм,

Бачив в цьому і сенс, і життя.



Все минулося:  злети і спади,

Покарання і милості сад,

Дні засмучення та дні відради

Час збентеження й добрих порад.



Краєвиди піщані пустельні,

Що завились в хвилястий рельєф,

Заміняли ви довго оселю

Хто домівку нам нову зів`є ?



Віддаляється вгору неспішно

З поля зору від нас Моїсей,

Як востаннє повільно й велично,

Наче в хмари він душу несе.



Моавітські рівнини вступіться

Моїсея вперед пропустіть,

Може він йде туди помолитись

Слово Боже  до нас сповістить.



А якщо він іде не молитись,

А якщо він назавжди іде?

Люди з ним не зуміли проститись,

Що в майбутньому кожного жде?



Найпрекрасніше в світі - це гори,

Ваблять душу каскади хребтів,

Досить ми вже відчули погорди

І набачились різних світів.



Кожен винен в провині всіх інших

Не зберіг,  не почув,  не просив,

Ми вчиняли все гірше і гірше,

А Мойсей нас в молитві носив.



Та усе ж ми його прогнівили

Рівновагу він втратив на мить,

Без поваги ми з ним говорили

Серце й досі від цього щемить.



Він отримав тоді заборону

Не ввійде в обітований край,

Не дотримав на хвилю закону

Хоч дотримувався зазвичай.



Ось вже Нево  на верхів`я Пісгі

Там  доріжка біжить уперед

Краєвиди, як з польоту птиці,

І звільняють думки із тенет



Простягнулась земля Палестини

Розбігаються змійки річок.

О, прекрасні зелені долини,

Доторкнутися б вас хоч разок.



Там внизу  лежить в долині

Світлий дуже гарний Єрихон

Небеса безкраї темно сині,

А реальність, як прекрасний сон.



Десь лежить у межах горизонту

Довгожданий дім Єрусалим.

Скоро смерть прийде безповоротно,

Шлях до неї гідно ти зверши.



Місто у блакитнім сповиванні

Між пустель, зелених пасовищ.

Як прожив хвилини він останні

Заховалось від наших облич.



Не побачить Мойсей із вершини

Всю численність астарт і божків,

Він душею навіки полинув

У небесний той  Єрусалим.



Що ж є кращим на світі за гори?

А ріка, як перлина блищить,

З відчуттям умаляння й покори

Він на камінь спирався, як щит.