Сонце глянуло в очі примружено,
Забриніло блискучими віями.
Я спокійна, сумна чи напружена
Не закриюсь вечірніми тінями.
Я самотня це правда, я знічена.
Я згораю від натиску совісті,
І сама у собі, нині, знищена
Від якоїсь злостивої вбогості.
Я у сонця навчуся постійності,
Розтечусь, як вода тротуарами,
А від тіні набуду прозорості
Заіскрюся і згасну пожарами.
Сонце глюнуло в оч примружено,
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2012
Свидетельство о публикации №112082509341
Свидетельство о публикации №112082509341
Рецензии