фтах

Уявлення людей про те чи інше
 У давній час все віддане було
Важкому упередженню найбільше
В серцях жило як і сьогодні зло.
Ізраїль часу суддів нам відкритий
Таким з старих біблійних сторінок:
Безмежні війни , кров кругом пролита,
Невинний гине,  також і пророк.
 Людина часто схильна забувати
Проявлену до неї доброту
Євреї не навчились шанувати
Господньої любові висоту.
Сини промовили вельможній пані
«Чи з нами разом в спадок увійде
Рабині син, цей убогий ще  Їфтах
Чи ж так багатство наше пропаде?»
Дитя невинне виросло в любові
У матері, дарма, що та раба
Печаль і смуток не були відомі
Ні справжній розпач ні гірка журба.
Та раптом все змінилось неждано,
 Помер цього будинку пан
Дитині сумно і  погано,
 Він вперше пережив цей стан.
Могилка батька, склеп фамільний.
 Поплакав трішки, сльози проковтнув.
Ївтах пригнічений, покірний
В дорозі рідне місто проминув.
А тиша моторошна, сумовита
Все тягнеться холодний день
А далі  що йому робити?
туман прозорий огортає все.
Печаль глибока невичерпна
Та мужнє серце все здола
- Хоча б одна душа відверта
Невже й до мене доля зла?
Так думав хлопець у дорозі
Не легким був утечі крок.
Коли був далі йти невзмозі,
 То просто падав на пісок
У сутінках і тіні кипарисів
Стоїть хатинка в далині
Погляньте, ось там на узліссі
За полем ген у глибині.
Всіма забутий жив собі Ївтах
Зневажений, бо був дитям рабині
Забув і про образу і про страх,
Подорожуючи в долинах.
Дістались вістки про війну
В гущавину  старих лісів.
Він відчував в душі вину,
 Проте увагу не звернув.
І справді, та чи я повинен,
Допомагати  ї у біді
Я міг би почуватись сином,
А не як лиш один з  рабів.
Холодний день, сьогодні гості
Це від братів ці посланці
.Вони говорять щось відносно,
Що я є також батьків  син.
На диво дуже шанобливо,
Розмова тиха і проста
І якось дружньо , лиш  не щиро,
Яка ж у них тепер мета?
Ївтах не знає, що й казати
Йому належить йти вперед ,
Щоб ворогів ураз здолати,
Або загинути й усе?
Ти будеш нашим командиром
Тобі належатиме все.
Вони вмовляли дуже  щиро
І він погодився на це.
Із уст зірвалась обітниця
Віддам у жертву Богу те,
 А слово бистре наче птиця,
Що першим зразу підійде.
Ївтах погоджується йти вдорогу
І бути всім за воєводу.
Не мав він жодної вимоги
І не порушував угоду.
Цей муж промовив у молитві,
Що жерву Богу він віддасть
Як  переможе в битві
 то першим вийде привітать.
Війна не іграшки дитячі,
Не обіцянки спорожнілі
Хто ці події раз побачив
 Не почувався би  сміливим.
Звучать вже пісні переможні.
Поправді –це щасливий день.
Разом і бідні і вельможні
Стрічають воїнів-людей .
 Ївтах на радощах додому
Спішить не посилаючи гінця
Та дочці рідній  не було відомо
Нічого про обіцянку отця.
 Вона із бубоном у квітах
Найперша вибігла надвір
Почувши голос той привітний
Він засмутився від тих слів.
Вона залишилась назавжди
Самотньою через слова посвяти
Їфтах шляхетний і відважний
Умів не тільки обіцяти,
Але й виконувать дослівно
Усе проказане колись.
Минуле завжди не ухильне.
з словами краще побарись.