Сірий вечір поглянув у ніч тихо-тихо.
Лише вітер колише жовтіюче листя.
Холод іній прозорий , як перли розсипав.
Все іскриться намистом дрібнесеньким чисто.
Осінь тихо повільно приходить незмінно.
Вся природа покірна безжальному часу.
Не скоритися часу нікому не вільно,
Та ми прагнемо цього найбільше почасти.
Сміх дитячий колись переходить в задуму,
Й тільки пам'ять моменти приємні відтворить,
І поверне свідомість в реальність понуру
Для душі не існує ніякі затвори.
Швидкоплинність життя смуток інколи сіє.
Та людині побожній відкриє надію.
Животворячи віра на душу подіє,
І печалі постійні раптово розвіє.
Сподіватись на Бога - ось цінність найбільша.
Бо Господь це найвища з можливих інстанцій.
Подарує на хвилю ще погляд тепліший.
Найпримхливіша осінь моменти інсайту.
***
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2012
Свидетельство о публикации №112082508930
Свидетельство о публикации №112082508930
Рецензии