Ангел мовчки закричав,
Наче дзвін пройшов по небу
Горе з смертю повінчав.
Звершив безконечну требу.
О, не плач, душе, не плач.
Хоч помер, Христос, воскресне,
Йди до нього, як прохач
Місце дасть тобі почесне.
Цар, навіки, вічний Цар,
Він в труні лежить німотно,
Взяв на себе безліч кар,
Гріх, який я безтурботно
В злобуденності звершав.
Та обличчя не скорботне,
Я цього не помічав!
Дивлячись в лице німотне.
Тишу вітер сколихне
Ніжний промінь світанково.
Ніч загущена мине
І воскресне Він раптово.
малюнки Врубеля
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2012
Свидетельство о публикации №112082508866
Свидетельство о публикации №112082508866
Рецензии