Люди розчиняються у мор
Без причини і без пізнання.
Можуть буть здорові, можуть – хворі,
Головне – порожні від життя.
Люди випускають з себе кисень,
Та ідуть самісінько на дно.
Бідні, щирі, сильні, чи хоч лисі,
Морю, взагалі-то, все одно.
Люди не відрізні-бо від піни,
Всі давно вже сірі і бліді.
Доля відпускає без заміни,
Кожен з нас розчинний у воді.
Всі, мабуть, впадатимуть у смуток,
Та хто знає ч;ому завдяки,
Море розчиняється у людях,
Хоч частіш буває навпаки.
Свидетельство о публикации №112082507463