Пора іде зимова,
дрібнії дощи колотять у вікна знову.
Віти зігнулися до землі,
не має їм порятунку.
Вітер гуде то тихіше, то ніби завмре.
Небо - в молочній купелі купає,
посеред дня, як в надвечір`я впадає.
Темна холодна пора тяжкі хмари підгоня.
Безмежне небо холодом дихає,
сповідається над дібровами своєю мовою.
Замислююся, дощ блищить,
думки з глибини душі тащить.
Благодатна кожна пора - згодна, знаю,
та хочеться Світла Раю.
Пора iде зимова...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2012
Свидетельство о публикации №112082505268
Свидетельство о публикации №112082505268
Рецензии