Лиш трохи...
На мить, на спогад,
На ту солодку хвилю, що глядів
Безмежно палко, по-простому, в очі
На той щасливий час, коли любив.
Лиш трохи більше за любов,
На сум, на подих.
Щоб повернуть солодкість давніх снів
Я знов пишу у темряві, що зводить
На нуль забутий жар старих віршів.
Лиш трохи більше за печаль…
На шлях, на долю…
На те життя, що разом прокляли.
Я знов пишу, коханий, та з тобою
Ми втратили усе, що берегли.
Свидетельство о публикации №112082503850