Присвята Анастасії Гончаренко
Люба Настю, в дорозі пишу до тебе.
Уявляєш, все так, як казала ти.
Сині очі, темніші за ночі небо, -
Скільки їду, не можу від них втекти.
Люба Настю, я спати не можу більше.
Півгодини – і бачу його вві сні,
А у мозку така божевільна тиша,
Наче думка – створіння чуже мені.
Люба Настю, я сили втрачаю швидко.
Не рятують цікаві твої книжки.
Відчуття, як в підстреленої лебідки:
Стали крила гранітом якимсь важким.
Люба Настю, пробач за моє нахабство.
Попереджень колись уникала я.
А тепер – залежність і крок до рабства,
І мене не пробачить душа твоя…
лютий 2012 року
Люба Настю...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2012
Свидетельство о публикации №112082400987
Свидетельство о публикации №112082400987
Рецензии
Да, Ульянка, было чем ревность вызвать))) Представляю себе, чего там понавыдумывали! )))
Анна Пашина 24.08.2012 17:00 • Заявить о нарушении
Анна Пашина 24.08.2012 17:00 • Заявить о нарушении