ІЗ ПИСЬМОВОЇ СКАРГИ ДО МЕРІЇ
Ну нічого собі, як напхалося море,
іно море пустельної сухости, вже
я визбирую краплі останньої хворі,
бо ж здорові позникли, як погляд мій щез.
Але я не сліпий, навпаки, трохи більше.
Втім, єдие, чого не вбачаю,– пустир.
Проще кажучи, кепсько-благально не вірю
ув серйозність задумки його бути всим.
Кожен день (нерозмірно глевкий на події,
монотонність сухих діалогних драбин)
я приходжу туди та чекаю відливів,
забуваючи про геть пісочний невпин.
Урядовник приходить вигинистим кроком
щораз, як я втрачаю себе; але він
не з сенату з підтримки знебачених богом –
з храму по заохоченню розладів, блін(!)
З письмово скарги до мер
© Copyright: Говоров Андрюша, 2012
Свидетельство о публикации №112082405416
Свидетельство о публикации №112082405416
Рецензии