Осіни присутністю своєю
І безгнівним промислом навік
Те село, що, наче у кирею,
Загорнулось у глибокий сніг.
Як йому там дишеться, живеться,
Гнеться як вербово на вітрах,
Конюшинно стелеться, сміється
Сонячно —
аж відпадає страх!..
Аж одна над ним і влада
Й воля —
Й нічого боятися мені,
Хоч стою самотній, як тополя,
В далині далекій, далині...
Як не в клопіт, здумай і про мене —
Осіни,
з хуртечі понеси
На Твоє весіннє,
На зелене
Свято неспалимої краси!
Осiни...
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112082403447
Свидетельство о публикации №112082403447
Рецензии
Маленька батьківщина! Яка ж вона сонячна і люба!!! Спасибі Вам за такий вірш!!!
Алла Грабинская 29.08.2012 00:09 • Заявить о нарушении
Алла Грабинская 29.08.2012 00:09 • Заявить о нарушении
Яка така "маленька батьківщина"? Не люблю, коли так кажуть!
Вадим Мусиенко 02.03.2013 23:24 Заявить о нарушении
Вадим Мусиенко 02.03.2013 23:24 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.