Ти приліг у густій сіножаті.
Ти не маєш Закона в собі.
Ти чекаєш лише благодаті,
Хоч прожив у розпусті й ганьбі.
А кістлява вимахує звично.
Все дочиста зріза —
І співа!
Їй байдуже, яких там заплічних
Майстер справ.
Їй — аби голова...
Хай і ти накосивсь, натомився,
Витер косу криваву свою,
Та не зчувся, як сам опинився
У часу на краєчку-краю.
Тож покайся!.. Усе ще можливо.
Хоч сякі ми,
та віра така
І така вже над нами примхлива
Й незбагненна десниця тяжка...
1992
Кат
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112082307230
Свидетельство о публикации №112082307230
Рецензии