Коли людина чинить самогубство,
ЇЇ душа літає між світами,
І тягне за собою нові жертви,
І спокою навіки не зазнає!
Навіщо на цей крок рішучий йдемо,
Ми ж знаємо, що гріх цей не зітремо!
Щось хочемо комусь ми доказати,
Чи від життя невдалого сховатись.
Ніхто не знає де, кому як краще,
Не думай ти, що способом таким,
Життя собі полегшити найкраще,
Тому що вигадки це чистої води.
Ти звісно можеш віку вкоротити,
Втекти і зникнути навік з лиця Землі.
Задумайся про те, що буде далі,
Про біль, який відчують ближні всі твої!
Життя дано нам раз і ми не вправі,
Вирішувать, коли його лишати,
Ми маєм жити, жити й ще раз жити,
І часу свого мирно дожидати!
***
© Copyright: Анна Шкуровская, 2012
Свидетельство о публикации №112082202496
Свидетельство о публикации №112082202496
Рецензии